У нашому місті лікарі завжди готові допомогти у створенні здорового життя. Вони ніколи не завдають шкоди пацієнту, хоч пацієнт, не розуміючи користі, часто ігнорує їх. Це сонячне світло, свіже повітря, чиста вода, природне харчування, голодування, фізичні вправи, відпочинок, хороша постава, розум.
Важливим засобом медико-соціальної реабілітації є медико-гігієнічне навчання та виховання населення.
Його завдання:
- формування усвідомленого ставлення громадян до здоров’я, як найвищої людської цінності;
- формування здорового способу життя: збереження та зміцнення здоров’я;
- первинна та вторинна профілактика захворювань;
- збереження працездатності, досягнення активного довголіття.
Формування здорового способу життя – важливе завдання держави, суспільства, різних відомств і служб, громадських організацій. В реалізації програм здорового способу життя беруть участь заклади охорони здоров’я, а також – виховні та освітні заклади, спортивно-оздоровчі організації, засоби масової інформації. Проводяться вони і за місцем роботи та проживання громадян. Основні напрямки їх діяльності спрямовані на формування усвідомленого ставлення громадян до здоров’я, поліпшення якості життя, профілактику та подолання тютюнокуріння, наркоманії, токсикоманії, алкоголізму; розвиток фізичної культури; організацію дозвілля, статеве виховання; поліпшення стану психічного здоров’я населення.
Основний засіб формування здорового способу життя – медико-гігієнічне навчання та виховання населення. Вони, насамперед, повинні бути спрямовані на формування позитивної мотивації щодо дотримання здорового способу життя.
Медико-гігієнічне навчання проводиться серед:
- здорових людей з метою профілактики захворювань та поліпшення якості життя;
- хворих людей, які вперше захворіли з метою прискорення видужання, відновлення попереднього стану здоров’я, попередження переходу захворювання в хронічну форму, підтримання працездатності;
- хворих на хронічні захворювання без постійної втрати працездатності з метою навчання способу життя при наявних захворюваннях, збереження здоров’я та працездатності, попередження рецидивів захворювання, зменшення їх кількості та тяжкості перебігу, попередження виникнення інвалідності;
- хворих з постійною втратою працездатності – з метою сповільнення прогресування захворювання та досягнення його зворотного розвитку, адаптації інваліда до соціально-побутових умов життя, а у випадку часткового збереження працездатності – і до виробничих умов.
Засобами медико-гігієнічного навчання та виховання є спеціальні пам’ятки-рекомендації хворим; індивідуальні бесіди лікарів та медичних сестер; лекції та бесіди; кутки здоров’я, санітарні листівки, агітаційні плакати, схеми, діаграми, статті в періодичній пресі, випуск популярної літератури; освітні програми по радіо та на телебаченні. Особливо великий вплив мають: хворі з позитивними результатами медико-соціальної реабілітації та ті, що займають активну життєву позицію в цьому процесі; обмін досвідом між хворими; зустрічі з медичними працівниками; колективний відпочинок хворих.
Значного поширення набули просвітні програми, семінари, безкоштовні консультації, в тому числі анонімні, спрямовані на зменшення шкоди від наявного захворювання та вживання наркотиків (у останніх – передусім, для попередження зараження ВІЛ-інфекцією); університети здоров’я, які найчастіше використовують на післястаціонарному етапі реабілітації хворих.
Медико-гігієнічне навчання повинно проводитись на всіх етапах реабілітації і відповідати характеру захворювання та індивідуальним особливостям хворих. Особлива роль належить дільничним та сімейним лікарям і медичним сестрам.
Піклуйтесь про своє здоров’я та здоров’є своїх близьких!
З повагою, сімейний лікар амбулаторії ЗП-СМ № 5 смт. Нью Йорк
Алла ПОГРОМСЬКА