Традиційно хлопців із дитинства привчають, що справжній чоловік має все витримати сам. Бути сильним. Бути опорою. Не скаржитися. Не показувати, що важко. Такі установки часто не дають говорити про свій стан навіть тоді, коли емоції вже переповнюють. Страх виглядати «слабким», ніяковість перед близькими — усе це змушує чоловіків мовчати. Під час війни ці внутрішні вимоги стають ще суворішими, а коли навколо так багато болю, здається неправильним говорити про власний.
Розповідаємо про чоловіче психічне здоров’я та нагадуємо, що за мовчазною стійкістю чоловіків часто ховаються складні переживання, про які їм потрібно говорити вголос.
Є чоловіки, для яких психологічне навантаження стало майже непомітною нормою: військові і ветерани, рятувальники, поліціянти, медики.
Цивільні чоловіки можуть переживати сором або провину через те, що не на фронті, недостатньо роблять для підтримки захисників або бояться мобілізації. Чоловіки-батьки щодня намагаються бути стабільністю для своїх дітей у світі, який сам нестабільний.
Є й ті, хто втратив роботу, дім чи був змушений евакуюватися з рідного міста. Для них психологічні труднощі часто поєднуються з ізоляцією, відчуттям безпорадності або втратою сенсу.
Попри всі труднощі є речі, які реально підтримують психіку:
живе спілкування з близькими, щире відчуття «я не сам»;
рутина — сон, рух, хобі, бодай трохи відпочинку. Це прості речі, але саме вони повертають відчуття опори, допомагають «заземлитися»;
легкий доступ до фахової допомоги з психічного здоров’я: телефон 2345 — анонімна та безкоштовна лінія підтримки для чоловіків, працює щодня з 14:00 до 06:00, безкоштовно й анонімно.
Рідні або друзі часто помічають, що з людиною щось не так, раніше ніж вона сама. Зміни у настрої, порушення сну, відчуженість, дратівливість, байдужість до звичних речей — усе це може бути ознаками, що чоловік переживає сильний стрес або виснаження. Близькі можуть запропонувати разом звернутися по консультацію, підтримати у пошуку спеціаліста, створити простір, де можна бути щирим.
Також Ви можете отримати психологічну підтримку від сімейних лікарів та психолога нашого закладу, які пройшли спеціалізоване навчання за програмою mhGAP (Mental Health Gap Action Programme) від Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Усі ми переживаємо труднощі, пов’язані з війною. Почуватися втомленим — нормально. Втрачати опору — нормально. І говорити про це вголос — нормально. Так ми вистоїмо в найважчі часи.
