Ко – інфекція – це поєднане зараження однієї клітини різними видами вірусів.
Ко – інфекція має важливе значення для здоров’я людства, оскільки взаємодія різних видів мікроорганізмів в організмі досить різноманітне. Широко поширеним прикладом ко-інфікування є поєднане зараження туберкульозом і ВІЛ. У деяких країнах до 80% хворих на туберкульоз також є носіями ВІЛ.
Останнім часом поєднання ВІЛ-інфекції і туберкульозу все частіше зустрічається в країнах Східної Європи та Азії. За даними ЮНЕЙДС, 2007 р. туберкульоз є основною причиною смерті у ВІЛ-інфікованих, а майже третина із 40 млн. ВІЛ-інфікованих, водночас інфіковані мікобактерією туберкульозу.
На сучасному етапі Україна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз та концентрованою епідемію ВІЛ/СНІДу.
Туберкульоз – це інфекційне захворювання, що викликається збудником – мікобактерією туберкульозу, яке характеризується утворенням специфічних гранульом в різних органах і тканинах. До основних симптомів належать: загальна слабкість, відчуття втрати сил, зниження працездатності, швидка стомлюваність, підвищене потовиділення, тривала температура тіла в межах 38 ° С, значне зниження маси тіла, втрата апетиту, кашель, кровохаркання, збільшення лімфатичних вузлів, задишка, апатія , зниження настрою, сильний біль в грудях при кашлі.
Джерело туберкульозної інфекції – хвора людина на легеневий туберкульоз. При кашлі утворюються інфекційні частинки (аерозоль) виділень з нижніх дихальних шляхів, в яких знаходяться мікобактерії туберкульозу. За один кашлюковий поштовх утворюється 3000 інфекційних частинок. Інфекційний аерозоль може також утворюватись при розмові, чханні, співі і утримуватись у повітрі тривалий час. Пряме сонячне опромінювання знешкоджує мікобактерії туберкульозу в інфекційних частинках мокротиння за 5 хвилин.
Шляхи передачі туберкульозної інфекції від хворої людини до здорової відбувається повітряно-крапельним шляхом, переважно в закритих приміщеннях. Зараження відбувається при вдиханні інфекційного аерозолю. Два фактори визначають ризик проникнення мікобактерії туберкульозу в легені здорової людини: концентрація інфекційних частинок в повітрі та тривалість вдихання зараженого повітря.
В деяких випадках туберкульоз може передаватися аліментарним шляхом, наприклад з молоком від хворої на туберкульоз тварини. При такому шляху зараження частіше розвивається туберкульоз кишечнику.
При попаданні мікобактерії туберкульозу в організм людини захворювання частіше за все не розвивається, оскільки імунна система контролює інфекційний процес та не дозволяє розмножуватися збуднику. Активне захворювання розвивається внаслідок розмноження в організмі мікобактерій туберкульозу при зниженні контролю з боку імунної системи.
Інфікування може відбуватися в будь-якому віці. При попаданні збудника в організм людина лишається інфікованою протягом життя. В більшості випадків (90%) у людей, не інфікованих ВІЛ, туберкульоз не розвивається.
ВІЛ-інфекція – хронічна інфекційна хвороба, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та характеризується прогресуючим ураженням імунної системи.
Джерело інфекції – інфікована на ВІЛ людина на всіх стадіях захворювання.
В Україні зареєстрована концентрована епідемія, котра характеризується високим рівнем поширеності ВІЛ-інфекції серед уразливих груп, до яких відносяться споживачі ін’єкційних наркотиків, чоловіки, що мають статеві стосунки з чоловіками, працівники секс-бізнесу.
Основні шляхи передачі ВІЛ:
при ін’єкційному споживанні наркотиків, переливанні інфікованої крові та її препаратів, трансплантації органів ВІЛ-інфікованого донора; використанні контамінованого ВІЛ медичного та/або косметологічного інструментарію та розчинів (за даними 2006 р. в Україні становить до 50%);
статевий (гетеросексуальний або гомосексуальний до 40%);
від інфікованої матері до дитини під час вагітності, пологів та грудному вигодовуванні дитини.
ВІЛ не передається при щоденному побутовому контакті, через обійми, розмову, поцілунки, укуси комарів або інших комах.
Ко-інфекцію ТБ/ВІЛ діагностують у разі захворювання на туберкульоз ВІЛ-інфікованої особи або виявлення ВІЛ-інфекції у хворого на туберкульоз, або коли під час проходження профілактичного або діагностичного обстеження, у пацієнта виявляють обидва захворювання одночасно.
Вірус імунодефіциту людини є важливим фактором ризику, що сприяє активації туберкульозної інфекції. Ризик розвитку туберкульозу у ВІЛ-негативних осіб, інфікованих МБТ, становить 5-10% протягом усього життя, тоді як у ВІЛ-позитивних людей він становить 10% на рік.
Усі ВІЛ-інфіковані пацієнти повинні бути обстежені на наявність або ризик розвитку туберкульозу, а усім хворим на туберкульоз повинно бути запропоновано консультування та тестування на ВІЛ. Основними причинами такої оцінки є:
ВІЛ-інфіковані пацієнти відносяться до групи ризику стосовно наявності або розвитку активного туберкульозу, як однієї з основних причин смерті;
ВІЛ-інфекція впливає на перебіг туберкульозу та ефективність лікування;
активний туберкульоз впливає на перебіг ВІЛ-інфекції та ефективність антиретровірусної терапії;
туберкульоз може бути одним із проявів ІІІ або IV стадії ВІЛ-інфекції, яка потребує призначення лікування.
ПАМ’ЯТАЙТЕ: СВОЄЧАСНЕ ВИЯВЛЕННЯ ХВОРОБИ ДОПОМОЖЕ УНИКНУТИ РІЗНОГО РОДУ УСКЛАДНЕНЬ, РОЗВИТОК ЯКИХ МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ ДО НЕЗВОРОТНИХ НАСЛІДКІВ.
ОБСТЕЖУЙТЕСЬ І ЗАЛИШАЙТЕСЬ ЗДОРОВИМИ!!!!!
З повагою,
Лікар загальної практики – сімейної медицини
Димова Л.В.