До груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз належать:
- ВІЛ-інфіковані особи.
- Особи, які контактують з хворими на туберкульоз (сімейні чи професійні контакти).
- Особи із захворюваннями, що призводять до послаблення імунітету.
- Курці, особи, що зловживають алкоголем чи вживають наркотики.
- Іммігранти та біженці з регіонів з високою захворюваністю на туберкульоз.
- Особи, що перебувають за межею бідності, безробітні.
- Особи без визначеного місця проживання.
- Пацієнти психіатричних закладів.
- Затримані та особи, які перебувають під вартою при відправленні їх до ізоляторів тимчасового тримання, особи, які утримуються або звільнились з установ виконання покарань, а також особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд.
- Працівники пенітенціарних установ, психіатричних закладів та працівники закладів охорони здоров’я, які мають часті контакти з хворими на туберкульоз особами, проводять відповідні дослідження та аналізи.
Діагностика туберкульозу
Діагностика ТБ полягає у визначенні локалізації патологічного процесу, мікробіологічному підтвердженні захворювання на ТБ та ідентифікації збудника, а також обов’язковому визначенні чутливості мікобактерій туберкульозу до лікарських засобів, які застосовуються для лікування.
Усі особи, які звернулись за медичною допомогою із симптомами та захворюваннями, за наявності яких пацієнту проводять обстеження на ТБ, а також особи із підозрою на ТБ обстежуються на легеневий та/або позалегеневий ТБ із застосуванням загальноклінічних, мікробіологічних, радіологічних методів.
Для початкової оцінки стану ураженого органу застосовуються найбільш доцільні для кожної локалізації методи візуалізації:
ультразвукове дослідження;
рентгенографія;
магнітно-резонансна та/або комп’ютерна томографія);
для обстеження легень застосовується рентгенографія органів грудної клітки (за необхідності — комп’ютерна томографія органів грудної клітки).
У людей з підозрою на легеневий туберкульоз, зокрема за наявності тривалого кашлю, для аналізу використовують мокроту, яка досліджується за допомогою молекулярно-генетичного методу, а за неможливості отримати такий вид біоматеріалу, можуть проводитись такі види обстежень як індукція мокротиння або фібробронхоскопічне дослідження. При вичерпанні можливостей вищезазначених методів діагностики може бути застосована хірургічна біопсія з отриманням матеріалу для подальшого мікробіологічного та морфологічного дослідження.
У людей з підозрою на позалегеневий туберкульоз для зразків з вогнищ позалегеневого ураження, операційного матеріалу додатково проводиться гістологічне дослідження.
