Війна не тільки руйнує інфраструктуру, а й завдає непоправної шкоди здоров’ю багатьох українців. Кількість людей з інвалідністю внаслідок російської агресії зростає — і не лише серед військових. Формування культури взаємоповаги та підтримки до людей з інвалідністю стає першочерговим завданням
Як говорити про інвалідність
Ставте «людину» в центрі висловлювань Цей підхід підкреслює, що людина важливіша за її інвалідність. Вирази на кшталт «людина з паралічем», «студенти з дислексією» або «дитина з синдромом Дауна» є коректними. Та краще завжди перепитувати, як людина бажає себе називати.
Уникайте стереотипів і ярликів Інвалідність — це частина життя і розмаїття в суспільстві, а не щось «героїчне» чи «мученицьке». Такі висловлювання натякають, що коли людина з інвалідністю успішна або продуктивна — це щось нетипове. Уникайте виразів на кшталт «мужньо долають свою інвалідність». Також небажано використовувати терміни «пережив» або «перемогла» у контексті стану здоров’я.
Відмовтеся від поблажливих евфемізмів Фрази на кшталт «інакше обдаровані» чи «особливі потреби» створюють враження, що опис інвалідності потрібно пом’якшувати, і можуть сприйматися як зневажливі. Евфемізми у цьому випадку заперечують реальність та є спробою уникнути згадки про інвалідність. Термін «Людина з інвалідністю» є більш нейтральним терміном, ніж «людина з інакшими можливостями».
Інвалідність — це не хвороба і не проблема Медична модель розглядає інвалідність як стан здоров’я, який потрібно «вилікувати», заперечуючи права осіб з інвалідністю, тоді як благодійна модель змальовує їх як тягар або «проблему», яку мають вирішити люди без інвалідності, тим самим посилюючи стереотипи. Уникайте слова «пацієнт» до людей з інвалідністю, які не перебувають під медичним доглядом, і не характеризуйте їх за діагнозом (наприклад, «дислексик»). Фрази на кшталт «страждає на» чи «потерпає від» натякають на безпорадність і низьку якість життя; краще сказати, що хтось «має [інвалідність]». Не вживайте терміну «жертва» в контексті інвалідності, якщо це не стосується злочину чи порушення прав, адже такі слова змальовують людину як безпорадну.
Мова повсякденного спілкування Більшість людей з інвалідністю нормально ставляться до більшості слів, які використовуються у повсякденному житті. Можна сказати «ходімо на прогулянку» людині, яка пересувається в кріслі колісному, або «Ви чули новини?» людині, яка не чує. Однак, фрази на кшталт «сліпий як кріт», «глухий як пень» є неприйнятними навіть для неформального спілкування. Також слід бути обережними з метафорами, наприклад, «сліпий до критики».
Неправильна термінологія також буває недоречною і образливою: уникайте фраз «у мене Альцгеймер» чи «у нього параноя», коли ви щось забули або хтось чомусь сильно не довіряє. Не використовуйте терміни, пов’язані з інвалідністю, як лайливі вислови.